- осавула
- —————————————————————————————осаву́лаіменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
осавула — и, ч., іст. 1) Прикажчик у панському маєтку. 2) рідко. Те саме, що осавул 1) … Український тлумачний словник
осавул — а, ч., іст. 1) Виборна службова особа, що обіймала одну з адміністративно військових посад в Україні в 17 18 ст. Генеральний осавул. 2) Офіцерський чин у козачих військах дореволюційної Росії. 3) рідко. Те саме, що осавула 1) … Український тлумачний словник